Розділ I. Поняття злочину та замах на злочин

Стаття 1. Злочином визнається скоєне суспільно небезпечне діяння (протиправне, усвідомлене, вольове, дія чи бездіяльність, що порушило або створило реальну загрозу порушення суспільних відносин, що охороняються Кримінальним законодавством), заборонене цим Кодексом під загрозою покарання.

Стаття 1.1. До складу злочина входить:
1) Об'єкт злочину – суспільні відносини, які охороняються кримінальним законом.
2) Об'єктивна сторона злочину – сама дія (або бездіяльність), його наслідки та причинний зв'язок.
3) Суб'єкт злочину – фізична особа, яка вчинила протиправне діяння.
4) Sub'єктивна сторона злочину – вина особи, її мотив і мету при скоєнні діяння.

Стаття 2. Не є злочином дія (бездіяльність), хоча формально і містить ознаки злочину, але через малозначність не становить суспільної небезпеки. (Оцінка малозначності здійснюється виключно Прокуратурою або Судом).

Стаття 3. Сукупністю злочинів визнається скоєння двох чи більше злочинів. Особа несе відповідальність за кожний скоєний злочин.

Стаття 4. Замахом на злочин визнаються навмисні дії (бездіяльність) особи, безпосередньо спрямовані на скоєння злочину, якщо він не був доведений до кінця за незалежними від особи обставинами.

Стаття 5. Відповідальність за приготування до злочину або замах настає за тією ж статтею, яка передбачає відповідальність за конкретний злочин.

Розділ II. Співучасть у злочині

Стаття 6. Співучастю у злочині визнається навмисне спільне участь двох або більше осіб у скоєнні умисного злочину.

Стаття 7. Співучасниками злочину поряд із виконавцем визнаються організатор, підбурювач та посібник.

Стаття 8. Співучасники злочину незалежно від виду співучасті несуть відповідальність у рівному обсязі.

Стаття 9-10. Злочин визнається вчиненим групою осіб, якщо брали участь два або більше виконавців. Вчинення злочину групою осіб тягне за собою більш суворе покарання.

Розділ III. Обставини, що виключають злочинність дії

Стаття 11-12. Не є злочином заподіяння шкоди в стані необхідної оборони, якщо посягання було пов'язане з насильством, небезпечним для життя. При цьому не повинні бути порушені межі необхідної оборони.

Стаття 13. Не є злочином заподіяння шкоди особі, яка вчинила злочин, при його затриманні для доставлення органам влади (без перевищення заходів).

Стаття 14. Не є злочином заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності (для усунення небезпеки).

Стаття 15. Не є злочином заподіяння шкоди при обґрунтованому ризику для досягнення суспільно корисної мети.

Стаття 16. Не є злочином заподіяння шкоди особою, яка діє на виконання обов'язкових наказів. Відповідальність несе особа, яка віддала незаконний наказ.

Розділ IV. Призначення покарання та види покарань

Стаття 17-18. Особі призначається справедливе покарання з урахуванням обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Стаття 19. Пом'якшувальними обставинами є: примус, порушення умов оборони, аморальність потерпілого, явка з повинною, надання медичної допомоги потерпілому.

Стаття 20. Обтяжуючі обставини: рецидив; алкогольне сп'яніння; психічний тиск; зловживання довірою; мотиви ненависті; вчинення проти особи у зв'язку з її службовою діяльністю; особлива жорстокість; вчинення групою осіб.

Стаття 21. Види покарань: 1) Позбавлення волі; 2) Примусові роботи; 3) Позбавлення права обіймати певні посади; 4) Звільнення з держ. служби.

Стаття 22-25. Після оголошення вироку обвинувачений може запросити заставу. Вартість може змінюватись +-10% від початкової суми. Оплата робиться на місці.

Стаття 26. Заборони до роботи на державній службі:
Злочини "*" (2 зірки) - заборона 5 днів.
Злочини "**" (3 зірки) - заборона 10 днів.
Злочини "***" (4 зірки) - заборона 15 днів.
Злочини "****" (5 зірок) - заборона 30 днів.

Стаття 27. Термін притягнення до кримінальної відповідальності дорівнює 10 днів зі дня скоєння злочину (може бути збільшений прокурором чи суддею).

Розділ I. Загальна частина

Стаття 1. Адміністративний кодекс — кодифікований нормативний акт, який регулює суспільні відносини щодо притягнення до адміністративної відповідальності, а також встановлює загальні засади, перелік усіх адміністративних правопорушень, органи, що розглядають справи, порядок притягнення до адміністративної відповідальності та порядок виконання рішень у адміністративних справах.

Стаття 2. Адміністративні правопорушення відрізняються від злочинів тим, що їх вчинення не завдає істотної шкоди суспільству, вони не мають ознак суспільної небезпеки в тому сенсі, що вкладається в це поняття кримінальним законодавством. Деякі дії можуть визнаватися як правопорушенням, і злочином залежно від ступеня заподіяної шкоди чи інших обставин, такі випадки описані у Кримінальному кодексі з правом вибору міри покарання залежно від тяжкості.

Стаття 3. Адміністративним правопорушенням визнається протиправна дія (бездіяльність) фізичної чи юридичної особи, за яку цим Кодексом або законами Міста про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність.

Стаття 4. Притягнення до відповідальності за адміністративні правопорушення, описані в цьому кодексі, здійснюється прокуратурою, судом, НПУ.

Стаття 5. Форма вини:
1. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим навмисне, якщо особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії (бездіяльності), передбачала його шкідливі наслідки та бажала наступу таких наслідків або свідомо їх допускала або належала до них.
2. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, якщо особа, що його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії (бездіяльності), але без достатніх до того підстав самовпевнено розраховувало на запобігання таким наслідкам або не передбачало можливості настання таких наслідків, хоча мало бути передбачене.
3. Не є адміністративним правопорушенням заподіяння особою шкоди інтересам, що охороняються законом, у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що загрожує особистості та правам даної особи або інших осіб, а також охоронюваним законом інтересам суспільства або держави.

Стаття 6. Обставинами, що пом'якшують адміністративну відповідальність, визначаються:
1. Каяння особи, яка вчинила адміністративне правопорушення;
2. Добровільне припинення протиправної поведінки
3. Добровільне повідомлення особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, до органу, уповноваженого здійснювати провадження у справі про адміністративне правопорушення, про скоєне адміністративне правопорушення;
4. Надання особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, сприяння органу, уповноваженому здійснювати провадження у справі про адміністративне правопорушення;
5. Запобігання особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, шкідливі наслідки адміністративного правопорушення;
6. Добровільне відшкодування особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, заподіяної шкоди або добровільне усунення заподіяної шкоди потерпілому.

Стаття 7. Обставинами, що обтяжують адміністративну відповідальність, визначаються:
1. Продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;
2. Рецидив
3. Вчинення адміністративного правопорушення групою осіб;
4. Вчинення адміністративного правопорушення у стані сп'яніння або відмова від проходження медичного огляду на стан сп'яніння за наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка вчинила правопорушення, перебуває у стані сп'яніння.

Стаття 8. Види адміністративних покарань.
1. Попередження - міра адміністративного покарання, виражена в офіційному засудженні фізичної чи юридичної особи. Попередження виноситься в усній формі.
2. Адміністративний штраф – грошове стягнення щодо особи, виражене у певній сумі.

Стаття 9. Відмова від сплати штрафу чи компенсацій постраждалій стороні розцінюються як порушення статті 62 Кримінального кодексу.

Стаття 10. Строк давності залучення за адміністративне правопорушення становить 3 роки (( 3 дні)). Строк давності може бути збільшений за рішенням Генерального прокурора чи Суду.

Розділ II. Види адміністративних правопорушень

Стаття 11. Порушення встановленого порядку організації чи проведення зборів, мітингу, демонстрації, публічного заходу, ходи чи пікетування.
Штраф до 25.000 гривень.

Стаття 12. Свідомо неправдивий виклик спеціалізованих служб.
Штраф до 10.000 гривень.

Стаття 13. Введення в оману, чи спроба обману співробітників державних служб.
Штраф до 15.000 гривень.

Стаття 14. Втручання або перешкоджання цивільною особою, у будь-якій формі, у процес затримання, проведення арешту або в процес розгляду, який здійснюється Державним службовцем силової структури.
Штраф у розмірі до 20.000 гривень.

Стаття 15. Дрібне хуліганство, тобто порушення громадського порядку, що виражає явну неповагу до суспільства. Штраф до 5.000 гривень.
Дії, які можуть бути розцінені хуліганськими:
- Образливе приставання до громадян;
- Бійка, якщо не було ознак кримінального злочину;
- Дії, що несуть загрозу суспільству (розмахування кулаками, ногами);
- Неодноразова нецензурна лайка;
- Непристойні жести;

Стаття 15.1 Дрібне хуліганство в приміщеннях державних структур: Штраф до 10.000 гривень.
- Займатися спортом, виконувати спортивні вправи, танцювати;
- Катати на спині, повзати, неодноразово свистіти, кричати;
- Використання пристроїв, які відтворюють музику або інші звуки.
- Курити, використовувати пристрої для споживання продукції, що містить нікотин, кальяни, бонги, електронні сигарети, наркотики і т.п.

Стаття 16. Образа, тобто приниження честі та гідності іншої особи, виражене у непристойній формі.
Штраф до 2.000 гривень.

Стаття 17. Публічна образа громадянина, вчинена одного разу в усній чи письмовій формі.
Штраф до 10.000 гривень.

Стаття 18. Дискримінація.
Штраф 15.000 гривень.

Стаття 19. Порушення недоторканності приватного життя, телефонний тероризм, переслідування місця проживання, роботи тощо.
Штраф до 30.000 гривень.

Стаття 20. Умисне завдання пошкоджень чужому майну, якщо дані дії не завдали значної шкоди або в залежності від масштабу завданих збитків.
Штраф до 40.000 гривень, а також відшкодування шкоди потерпілій стороні до 15.000 гривень за рішенням суду.

Стаття 21. Наклеп, тобто поширення завідомо неправдивих відомостей, що ганьблять честь і гідність іншої особи або підривають її репутацію, у тому числі з поєднаням зі звинуваченням особи у скоєнні злочину.
Штраф до 13.000 гривень, а також відшкодування збитків потерпілій стороні до 8.000 гривень за рішенням суду.

Стаття 21. (Друга) Перешкоджання надання медичної допомоги. Перешкода в будь-якій формі законної діяльності медичного працівника з надання медичної допомоги, якщо дія не містить ознак кримінального правопорушення.
Штраф до 40.000 гривень.

Розділ I. Загальні положення

Стаття 1. Судова влада у Місті Київ здійснюється лише судами від імені суддів. Жодні інші органи та особи не мають права приймати на себе здійснення судової влади.

Стаття 2. Суди здійснюють судову владу самостійно, незалежно від будь-якої волі, підкоряючись лише Конституції міста та закону.

Стаття 3. У Місті Київ не можуть видаватися закони та інші нормативні правові акти, які скасовують або зменшують самостійність судів, незалежність суддів. Будь-яке втручання у діяльність судів щодо здійснення правосуддя неприпустимо і переслідується згідно із законом.

Стаття 4. У випадку, якщо будь-яке положення не врегульоване цим Законом, учасники судового процесу, а також суд керуються судовою практикою або звичаями ділового обороту.

Стаття 5. Судова влада складає основі принципу рівноправності і змагальності сторін. Сторони є рівноправними перед судом. Суд не виконує функції будь-якої із сторін, а створює необхідні умови для здійснення сторонами їх прав та виконання обов'язків.

Розділ II. Судова система

Стаття 6. Адміністративний суд - суд першої інстанції у всіх справах, за винятком справ, що віднесені до підсудності Верховного суду. Складається з Адміністративних судів.

Стаття 7. Адміністративний Суд має право вимагати виконання будь-яких законних дій, необхідні під час розгляду справи. Адміністративний суд при розгляді справ вправі давати казуальне тлумачення норм права.

Стаття 8. До складу Верховного суду входять Верховний Суддя та Адміністративні судді. Верховний суд є судом вищої інстанції у всіх справах.
Як перша інстанція Верховний суд розглядає справи:
1) Щодо високопоставлених осіб Міста:
- Мер та його заступник;
- Міністри та их заступники;
- Голови державних структур та їх заступники;
2) Особливої ​​державної ваги;
3) Випливають із конституційних та/або законодавчих суперечок.

Стаття 9. Верховний суд при здійсненні конституційного контролю має право:
1) припиняти дію неконституційних нормативно-правових актів чи скасовувати їх;
2) вирішувати питання щодо відповідності Конституції нормативно-правових актів;
3) давати тлумачення Конституції та інших законів Міста;
4) зобов'язати правотворчий орган, який видав нормативно-правовий акт, у визначений термін усунути невідповідність вищому нормативно-правовому акту.

Стаття 10. Прокуратура - здійснює затвердження обвинувальних висновків, передачі справи до суду, а також є державним обвинувачем у кримінальних справах.

Стаття 11. Позови до суду по кримінальним, адміністративним та трудовим справам - не приймаються. Такі справи приймаются по передачі від прокуратури та інших державних органів.

Розділ III. Основи статусу судей

Стаття 12. Суддями є особи, наділені відповідно до Конституції та цього кодексу повноваженнями відправляти правосуддя та виконують свої обов'язки на професійній основі.

Стаття 13. Верховний суддя формує суддівський корпус на незалежній основі.

Стаття 14. Підстави для звільнення з посади судді:
1) Прохання про відставку за власним бажанням;
2) Зникнення безвісти чи смерть;
3) Визнання винним у скоєнні провини, що применшує авторитет судової влади;
4) Визнання винним у порушенні статтею Кримінального Кодексу Міста.

Стаття 15. Верховний суддя поряд із здійсненням повноважень судді Верховного суду здійснює такі функції:
1) здійснює керівництво діяльністю судів та суддів;
2) організовує роботу з вивчення та узагальнення судової практики, аналізу судової статистики;
3) видає у межах своєї компетенції накази, розпорядження та інші акти;
4) затверджує Кодекс суддівської етики;
5) встановлює форму позовних заяв, клопотань та скарг, затверджує інші регламенти роботи судів та суддів;
6) вживає заходів щодо забезпечення самоорганізації судової влади.
7) може затверджувати правила поведінки на судових засіданнях,

Стаття 16. Верховний суддя має право організовувати та проводити невідкладні судові засідання. Матеріали справи повинні містити докази скоєння тяжких і особливо тяжких злочинів. Під час проведення такого засідання дозволяється відступати від низки обов'язкових пунктів судового кодексу, орієнтованих на тимчасові обмеження щодо проведення суду та надання доказів.

Стаття 17. Верховний Суд уповноважений скасовувати або призупиняти дії указів, постанов, рішень, законів та інших нормативно-правових актів, що суперечать вищим нормативно-правовим актам. Таке повноваження мають й інші суди, проте лише в рамках вирішення справ по суті в рамках судового розгляду.

Розділ IV. Права та обов'язки учасників судового процесу

Стаття 18. Особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з матеріалами справи, подавати докази та знайомитися з доказами, наданими іншими особами, які беруть участь у справі, як до початку судового розгляду, так і під час нього; ставити питання іншим учасникам судового процесу, заявляти клопотання, заявляти відводи,робити заяви, давати пояснення суду, наводити свої доводи з усіх питань, що виникають у ході розгляду справи; знайомитись з клопотаннями, заявленими іншими особами, заперечувати проти клопотань, доводів інших осіб, які беруть участь у справі; знати про скарги, подані іншими особами, які беруть участь у справі, знати про прийняті у цій справі судові акти.

Стаття 19. Особи, які беруть участь у справі, повинні сумлінно користуватися всіма процесуальними правами, що їм належать. Зловживання процесуальними правами особами, що беруть участь у справі, тягне за собою для цих осіб передбачені цим Кодексом та іншими законами адміністративну чи кримінальну відповідальність.

Стаття 20. Обвинувачуваний у скоєнні кримінального правопорушення чи адміністративного правопорушення не зобов'язаний, але вправі, доводити свою невинність. Тягар доведення провини підсудного покладається на обвинувача.

Стаття 21. Особа, яка заперечує законність і обґрунтованість притягнення його до кримінальної чи адміністративної відповідальності не зобов'язана, але має право доводити свою невинність. Тягар доведення провини особи, притягнутої до відповідальності, покладається на посадову особу, чиє рішення оспорюється.

Стаття 22. Кожна особа, яка бере участь у справі, повинна розкрити докази, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, перед іншими особами, які беруть участь у справі, до початку судового засідання або в межах строку, встановленого судом, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Стаття 23. Клопотання подається усно лише під час проведення судового засідання, або у письмовій формі на паперовому носії або в електронному вигляді, у тому числі у формі електронного документа шляхом розміщення у матеріалах справи за позовним провадженням.

Стаття 23.1 Клопотання про перенесення судового засідання подається не пізніше ніж за 5 годин до початку судового засідання.

Стаття 24. Щодо осіб, які беруть участь у судовому процесі, не діє положення про конфіденційність. Особи, що у судовому процесі зобов'язані розкрити свою особистість суду під час судового засідання, або до початку. Суддя, який отримав персональні дані від такої особи, несе відповідальність за їхню конфіденційність відповідно до поточного законодавства.

Розділ V. Судочинство

Стаття 25. Зацікавлена ​​особа або її представник має право звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів у межах строку позовної давності. На захист прав і законних інтересів організації вправі виступати голова організації, чи уповноважена їм особа.

Стаття 26. Суд вирішує питання про прийняття, залишення без руху, або про відмову у прийнятті позовної заяви, скарги, звернення або ставлення до провадження протягом 72 годин з моменту її надходження.

Стаття 27. Після прийняття позовної заяви, скарги чи справи, суд вживає заходів щодо оповіщення учасників судового розгляду та третіх осіб, чиї права та інтереси можуть бути порушені судовим розглядом.

Стаття 28. Суд на власний розсуд залучає до участі у справі державного обвинувача. У цьому випадку суд після прийняття позовної заяви направляє матеріали справи до слідчого органу та встановлює строк для проведення розслідування за обставинами, викладеними у позовній заяві.

Стаття 29. Після прийняття позовної заяви судом до розгляду, за наявності всіх необхідних на розсуд суду матеріалів справи, ухвала про призначення судового засідання має бути опублікована судом не менше ніж за 20 годин до початку засідання, із зазначенням місця проведення, форми гласності, дати та часу початку судового засідання.

Стаття 30. Усі справи підлягають розгляду на відкритому судовому засіданні, за винятком випадків, коли справи містять відомості, що становлять таємницю, що охороняється законом. У відкрите судове засідання крім учасників судового процесу допускаються слухачі.

Стаття 31. У закрите судове засідання допускаються лише учасники судового процесу, інші особи можуть бути допущені з дозволу судді. Суд має право провести закрите судове засідання, якщо раніше у відкритому судовому засіданні було встановлено суттєві порушення громадського порядку.

Стаття 32. Суд має право розглянути справу у разі неявки однієї зі сторін, які беруть участь у справі та сповіщення про час і місце судового засідання, якщо ними не подано відомості про причини неявки або суд визнає причини їх неявки не поважними.

Стаття 33. У разі неявки обох сторін судового розгляду, суд може винести заочне рішення або перенести засідання суду.

Стаття 34. При недостатності доказів, суд має право передати прокуратурі матеріали позову на досудове розслідування.

Стаття 35. Суд оцінює докази з внутрішнього переконання, що ґрунтується на моральних цінностях та професіоналізми, і виносить рішення на основі сукупності досліджених доказів з урахуванням всіх обставин справи. При ухваленні рішення суд має право з власної ініціативи перекваліфікувати обвинувачення без повідомлення сторін.

Стаття 36. В результаті розгляду судового провадження, суддя має право видати звинувачувальний або виправдовуючий акт. Або відмовити позов, при вагомих підставах.

Стаття 37. Граничний термін розгляду справи становить 15 років ((15 днів)) і може бути продовжений суддею, який розглядає справу за наявності підстав.

Стаття 38. Суддя виносить постанову про відмову у прийнятті позовної заяви у таких випадках, якщо:
1) Відсутні докази, а також не заявлено Клопотання про їх вилучення.
2) позовну заяву підписано неуповноваженою особою;
3) позовна заява суперечить формі та (або) змісту встановленим Верховним суддею.
4) позовну заяву оформлено з численними порушеннями правил граматики, що заважає повноцінному розумінню описаної ситуації;
5) Відсутні фактичні докази для обвинувачення у позові та після розслідування справи прокуратурою ((немає IC даних або доказів));
6) Відсутність відомостей про факти, що підтверджують наявність або відсутність обставин і доказів, що мають значення для правильного вирішення спору.
7) минув термін давності ((3 дні, з момента порушення))
8) Заява не спрямована на захист прав та законних інтересів заявника.

Розділ VI. Право на апелляцію

Стаття 39. Право оскарження належить позивачеві, відповідачу, їх представникам, державному обвинувачу, а також іншим особам у тій частині, в якій суд, що оскаржується, зачіпає їхні права та законні інтереси.

Стаття 40. Судовий акт Адміністративного суду може бути оскаржено у Верховному суді протягом 48 годин з моменту публікації остаточного акта у справі. Звернення до Верховного суду оформляється у вигляді апеляційної скарги, яка містить доводи на користь зміни судового акту.

Стаття 41. Верховний суд повторно розглядає справу сутнісно з дослідженням всіх доказів, що у матеріалах справи. Залучення нових доказів у справі в суді апеляційної інстанції неприпустимо, за винятком випадків, коли нові відомості не могли бути подані до суду першої інстанції.

Стаття 42. Суд апеляційної інстанції має право:
1) скасувати судовий акт суду першої інстанції повністю або в частині та вирішити питання по суті;
2) Залишити судовий акт суду першої інстанції без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення;
3) Скасувати судовий акт суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд.

Розділ VII. Судові витрати

Стаття 43. Судові витрати лягають на сторону, що програла у випадку, якщо стороною, що виграла, подано прохання про відшкодування судових витрат.

Стаття 44. Компенсація моральної та матеріальної шкоди може бути заявлена ​​стороною, що виграла, в сукупному розмірі на суму не більше 100.000 гривень. Розмір компенсації оцінюється позивачем самостійно, проте остаточний розмір встановлює суд. Обов'язок із виплати компенсації закріплюється за програвшою стороною.

Стаття 45. Сторони судового засідання мають право заявити відшкодування витрат на послуги адвоката в рамках позовної заяви. Такі витрати мають бути підтверджені договором, а також підтвердженням передачі коштів адвокату. Остаточний розмір відшкодування адвокатських послуг встановлює суд.

Розділ I. Загальні положення

Стаття 1. Трудовий кодекс - зведення законів про працю, за допомогою яких регулюються трудові відносини між працівниками та роботодавцями. Регулювання трудових відносин як головний орган контролю здійснює Міністерство праці та Прокуратура.
Примітка: прокуратура має право розглядати порушення трудового законодавства, якщо справа була передана від Міністерства праці.

Стаття 2. Цілі трудового законодавства є Встановлення державних гарантій трудових прав та свобод громадян, створення сприятливих умов праці, захист прав та інтересів працівників та роботодавців.

Стаття 3. Завданнями трудового законодавства є Організації праці та управління працею, вирішення трудових спорів

Стаття 4. Основні засади регулювання трудових відносин:
- Свобода праці
- Заборона примусової праці та дискримінація у сфері праці
- Справедливі умови праці
- Рівності прав та можливостей працівників

Стаття 5. Кожен громадянин, який працює, має право подати скаргу в Міністерство Праці, якщо з боку роботодавця або працівника було виявлено порушення трудового законодавства.

Стаття 6. Міністерство праці має право проводити перевірки підприємств, чи інших місць праці. Порядок проведення перевірок встановлюється указом Міністра Праці.

Стаття 7. Міністерство праці може передавати справи з порушенням трудового законодавства до прокуратури чи суду, якщо було виявлено порушення кримінального чи адміністративного законодавств.

Розділ II. Трудові відносини

Стаття 8. Сторони трудових відносин:
Роботодавець - фізична чи юридична особа, яка вступила у трудові відносини із працівником. Прямі чи безпосередні начальники у межах однієї організації є роботодавцями.
Прямий начальник - усі начальники, старші за підлеглий за званням та посадою, починаючи від заступника начальника відділу/підрозділу, яким працівник підпорядковується по службі.
Безпосередній начальник – найближчий за посадою начальник до працівника.
Працівник – фізична особа, яка вступила у трудові відносини з роботодавцем.

Стаття 9. Підстави виникнення трудових відносин:
1. Обрання на посаду
2. Призначення на посаду
3. Укладання та підписання трудового договору.

Стаття 10. Права робітника:
1. Укладання та розірвання трудового договору в порядку та на умовах, які встановлені чинним законодавством;
2. Надання йому роботи, обумовленої трудовим договором;
3. Робоче место, що відповідає виконанню робочих завдань, що покладаються на працівника роботодавцем;
4. Оплату праці згідно з тарифною сіткою державних організацій, затвердженою Урядом Міста, або згідно з трудовим договором;
5. Повну достовірну інформацію про умови праці та вимоги охорони праці на робочому місці;
6. Відпочинок;
7. Захист своїх трудових прав, свобод та законних інтересів усіма не забороненими законом засобами;
8. Відшкодування шкоди, заподіяної йому у зв'язку з виконанням трудових обов'язків, та компенсацію моральної шкоди у судовому порядку.

Стаття 11. Обов'язки робітника:
1. Добросовісно виконувати свої трудові обов'язки;
2. Дотримуватися Статуту та законодавства Міста;
3. Підкорятися законним наказам та розпорядженням керівництва організації;
4. Виконувати встановлені норми праці.

Стаття 12. Права роботодавця:
1. Укладати і розривати трудові відносини з працівниками у порядку та на умовах, які встановлені цим Кодексом або трудовими договорами;
2. Видавати правові акти у межах законодавства, що стосуються діяльності організації;
3. Вимагати від працівників виконання ними трудових обов'язків, законних наказів та розпоряджень керівництва організації, дбайливого ставлення до майна роботодавця та дотримання Статуту;
4. Заохочувати працівників за сумлінну ефективну працю;
5. Виплачувати працівникові премію за добре виконані трудові обов'язки/переробку
6. Залучати працівників до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами;
7. У разі зміни керівництва організації протягом 24 годин знімати з керівної посади, підвищувати або знижувати, звільняти будь-якого співробітника без роз'яснення причин ((День Блата));
8. Перекладати працівника з одного структурного підрозділу своєї організації до іншого на власний розсуд;

Стаття 13. Обов'язки роботодавця:
1. Дотримуватись трудового законодавства та інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права, статути, умови трудових договорів;
2. Забезпечувати працівників обладнанням, інструментами, технічною документацією та іншими засобами, необхідні для виконання ними трудових обов'язків;
3. Виплачувати в повному розмірі належну працівникам заробітну плату та інші встановлені законодавством виплати;
4. Своєчасно повідомляти колектив організації про кожне нововведення та зміну у Статуті та інших правових актах, що належать до роботи організації;
5. Надавати навчання та екзаменацію, у тому числі і на платній основі, якщо це закріплено Статутом організації
6. Надавати відпустку з поважних причин працівника.

Стаття 14. Міністр праці має право своїм указом встановлювати робочий час та його тривалість, графік робіт, перерви, якщо таке не затверджено статутом організації.

Стаття 15. Кожен працівник має право на відпустку з поважної причини, а також за значні успіхи на роботі/службі.
Примітка: Тривалість відпустки не може перевищувати 7 календарних днів.

Стаття 16. Премія виплачується виключно у грошовій валюті Міста та видається за рішенням роботодавця, після завершення робочого тижня. Розмір такої премії визначається на розсуд Мера після погодження з Адміністрацією Президента, виходячи з наданої кожною державною організацією тижневої звітності.

Розділ III. Дисципліна праці

Стаття 17. Статут - локальний нормативний акт, який містить основні правила трудового розпорядку організації, і може включати наступне: права та обов'язки співробітників, режим роботи та час відпочинку для всієї організації. Роботодавець зобов'язаний створювати умови, необхідних дотримання працівниками дисципліни праці.

Стаття 18. Статут організації затверджується та схвалюється Міністерством Праці.
Після призначення новий голова державної організації або керівник приватної організації після її реєстрації зобов'язаний протягом 72 годин відправити на затвердження Статут, підконтрольній йому організації. Якщо раніше схвалений Статут залишається без змін, повторне схвалення не потрібне.

Стаття 19. Якщо через 72 години Статут не було затверджено Міністерством Праці, діяльність організації може бути припинена до його затвердження.
Міністерство праці має право відхилити або відправити на доопрацювання Статут, а також видати припис про зміну статуту.

Стаття 20. Заохочення за працю:
Роботодавець має право заохочувати працівників, які сумлінно виконують свої трудові обов'язки
Види заохочення:
- Оголошення подяки;
- Вручення грамоти, медалі;
- Нагородження цінним подарунком;
- Надбавка до премії;
- Позачергова відпустка.

Стаття 21. Дисциплінарні стягнення:
За вчинення дисциплінарного проступку, тобто за невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків, роботодавець та уповноважена на цю особу має право застосувати такі дисциплінарні стягнення:
- Попередження
- Усна / Письмова / Сувора догана
- Усна / Письмова / Сувора догана від Прокуратури/Суду/Міністерства Праці строком на 7-21 день без права на дострокове зняття;
- Внутрішня переатестація;
- Зниження на посаді;
- Звільнення.

Стаття 22. Атестація – процедура підтвердження знань співробітником статуту, законів та інших нормативно-правових актів.
Кожен співробітник державної структури може бути атестований Прокуратурою, Міністерством Праці, роботодавцем або іншими уповноваженими внутрішнім трудовим розпорядком особами на юридичну грамотність, а саме на знання законодавства, що стосується їх службових обов'язків та внутрішнього статуту.

Стаття 23. Зняття дисциплінарного стягнення провадиться відповідно до статуту.

Розділ IV. Припинення трудових відносин

Стаття 24. Припинення трудових відносин з ініціативи працівника:
Працівник має право написати заяву на ім'я роботодавця для звільнення за власним бажанням. Після написання заяви на звільнення від працівника роботодавець має 48 годин на його звільнення;
Примітка: У випадку, якщо організація, з тих чи інших причин, не має керівництва на певний період часу, така заява може розглядатися до призначення нового керівництва структури.
- У разі, якщо на працівника відкрито діловодство працівниками Прокуратури, підтверджене ухвалою, або є рішення суду, то він не має права звільнитися за власним бажанням до закінчення розгляду;
- У випадку, якщо працівник є співробітником Прокуратури або Суду, він не має права звільнитися за власним бажанням, не передавши своїх активних діловодств, а також матеріалів щодо них своєму роботодавцю.

Стаття 25. Припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця. Трудові відносини можуть бути припинені роботодавцем у таких випадках:
- Неодноразового порушення правил внутрішнього трудового розпорядку організації;
- Неналежне виконання працівником своїх обов'язків;
- Прогулу робочого дня;
- Поява працівника на роботі у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння;
- Відсутність на робочому місці більше 3 діб, без взяття відгулу чи відпустки;
- Постановою, актом чи іншим документом, яку було виписано співробітниками прокуратури, Мером або його заступником за відсутністю начальства у момент затримання та (або) арешту;
- Наявність наркозалежності;
- Непроходження працівником стажування;
- Професійна непридатність працівника.
- Порушення Кримінального кодексу.
Виключення: якщо кримінальна відповідальність не передбачає заключення під варту, то припинення трудових відносин не застосовується.

Стаття 26. У разі припинення трудових відносин співробітники, які володіють державним озброєнням/засобами, зобов'язані добровільно здати складу чи передати уповноваженій особі досі розірвання договору наявні в нього державне майно.

Стаття 27. Уряд Міста має право звільнити працівника будь-якої державної структури через ухвалу Міністра Праці у разі незадовільно пройденої співробітником перевірки.

1. Загальні положення

1.1 Державний службовець зобовʼязаний ідентифікувати себе (показати жетон, посвідчення) при проведенні процесуальних дій та коли він звертається до громадянина.

1.2 Порушуючи статутні норми, наприклад, ображаючи людини під час затримання, перевищуючи повноваження, порушуючи законодавчу базу, співробітник держ. структури повинен спиратися на навколишню обстановку. Подібні дії в людних місцях (на місцях затримання, біля поліцейської дільниці, біля будівлі СБУ тощо) у разі грубого порушення стандартної РП моделі поведінки держ. співробітника, дії будуть розцінюватися як NonRP.
Виняток: держслужбовець може використовувати бранні слова та розмовляти на “ти” не в людних місцях, де немає камер чи свідків та коли він знаходиться 1 на 1 з затриманим.

1.3 Лідери та керуючий склад державних фракцій, а також усі державні службовці, які беруть участь у винесенні рішень щодо покарання інших державних службовців (судді, прокурори тощо), зобов'язані стежити за дотриманням законів та правомірним виконанням своїх обов'язків усім складом державних структур. Ігнорування зазначеними особами порушень від складу може бути розцінено як NonRP.

1.4 Кожен співробітник, який перебуває у структурі, повинен відігравати відповідну йому роль даної структурі. Також зобов'язаний слідувати режиму Role Play, на якому заснований сервер.

1.5 Заборонено зливати державне майно (броню, зброю тощо)
Примітка: зливом складу є: передача майна людині яка не знаходиться у тій же фракції: залишати майно після звільнення, просвоєння майна собі (складати у свою машину, дім, скриньку тощо)

1.6 Канали зі звітністю є IC каналами в Discord фракції і можуть використовуватися в рамках РП при відповідних відіграваннях.
Примітка: Вся кадрова діяльність, що відображається у логах фракції, є інформацією IC.

1.7 По рішенню старшої адміністрації деякі канали в Discord можуть стати такими, що інформація у них буде відноситися до ІС.

1.8 Співробітникам державних фракцій заборонено знаходитись на титульних територіях криминальних організацій.
Виняток: якщо мається ордер на організацію (облава, опечатка), прокурорська, медицинські перевірки.

1.9 Держслужбовці зобовʼязані носити форму, щоб виконувати свою службову діяльність.
Виняток: відділ РОЗУ СБУ при виконанні своєї діяльності.

1.10 Співробітники державних структур зобов'язані вести відеозапис на кожен інцидент, пов'язаний із правопорушенням громадян, та зберігати його протягом 72 годин. Після закінчення цього терміну відеоматеріал буде недоступний і не може бути використаний у IC.
Примітка: Якщо на гравця заведено справу, відеозапис повинен зберігатися ще 72 години після повідомлення і не може бути видалено раніше.
Примітка: Адміністрація має право запросити відеозапис у держ. співробітника.

1.11 Співробітникам держ. структур заборонено брати хабарі у людних місцях, центральних вулицях, під камерами.
Примітка: Держ. співробітників не може бути більше двох. Кошти беруться тільки у готівковій формі. Заборонено брати майном еквівалентну суму хабара, наприклад яблуко, дім тощо. Державному службовцю заборонено продовжувати затримання гравця після отримання заздалегідь узгодженої суми хабара у повному обсязі.

1.12 Адміністрація сервера в особі головного слідкуючого/головної адміністрації має право встановлювати будь-які правила та обмеження (в усній чи письмовій формі на конкретну ситуацію), керуючись RP-моделлю сервера, для підтримки стабільної роботи фракції та щоб уникнути некоректного трактування правил та IC законодавства.

1.13 Заборонено використовувати державні автівки для особистих потреб.

1.14 У співробітника силової структури лише дві пари кайданів.

1.15 Заступникам, а також лідерам державних структур заборонено мати будь-який зв'язок із кримінальним світом, займатися кримінальною діяльністю, а також заохочувати подібну діяльність від своїх колег та/або підлеглих.

1.16 Одному співробітнику дозволено конвоювати до двох затриманих в одному патрульному авто.

1.17 На розсуд Головного слідкуючого за державними структурами, гравця може бути внесено до чорного списку державних фракцій.
Пояснення: Чорний список — заборона вступу до державної фракції, який поширюється на будь-якого персонажа створеного гравцем. Лідер має право звільнити гравця, який внесений до чорного списку, незалежно від ситуації.

2. Взаємодія державних органів

2.1 Усі державні структури залежать від уряду міста і підпорядковуються виключно йому.

2.2 Кожна структура виконує свою функцію, яку було встановлено урядом. Все, чим займається державна структура, робиться на благо міста чи громадян.

2.3 Будь-які внутрішні статути та регламенти роботи повинні бути затверджені Урядом.

2.4 При спецопераціях та надзвичайних положеннях, керівництво над силовими структурами бере на себе СБУ, за винятком випадків, передбачених у законодавстві.

3. Уряд

3.1 Законодавча влада уряду зобов'язана розробити та забезпечувати актуальність законодавства.

3.2 Законодавча влада уряду зобов'язана обговорювати та затверджувати будь-яку зміну/нововведення в законодавчу базу з куратором фракції/головним слідкуючим за державними фракціями.

3.3 Законодавча влада уряду має право приймати поправки, законопроекти тощо, що не йдуть у розріз із RP логікою та реальним станом справ після затвердження у куратора фракції.

3.4 Прокуратура має право знаходитись на території державних структур для наглядової діяльності.

3.5 Якщо прокуратура знайшла порушення етичних норм з боку працівника державної структури, то він спочатку має дати попередження, і вже після повторного порушення виписати штраф.

3.6 Прокуратура, Мєр та його заступник, Судді мають право видавати вимогу, щодо затримання співпрацівника державної установи. Якщо ця вимога не йде в розріз з законодавством та правилами.

3.7 Адміністрація уряду має право витрачати бюджет державної скарбниці тільки на користь міста, при цьому повідомивши куратора фракції.

3.8 Адміністрація сервера в особі куратора фракції/головного слідкуючого/головної адміністрації має право встановлювати обмеження щодо взаємодії з скарбницею на свій розсуд, не уточнюючи конкретні цифри у правилах, керуючись поточною економічною ситуацією на сервері.

3.9 Мєр та його заступник, Міністри, верховний суддя мають право назначати людину на посаду маючи указ.

3.10 Слідкуюча адміністрація має право відредагувати, ввести або скасувати будь-який законодавчий акт, який порушує або не відповідає RP моделі проекту, правилам або на суб'єктивну оцінку головного слідчого може призвести до неможливості роботи фракцій (або окремої фракції) за згодою Головного адміністратора.

4. СБУ

4.1 Служба безпеки України (Далі - СБУ) має право не показувати своє службове посвідчення громадянам, але вони мають показати свій ідентифікаційний знак.
Виняток: прокурори, судді, Мер та інші, хто мають доступ до державної таємниці мають право вимагати посвідчення.

4.2 Працівник СБУ не має право залучати до відповідальності громадян, за порушення адміністративного кодексу.

4.3 СБУ має право розслідувати злочини такі як: корупцію серед працівників державних установ, масові злочини, організовані злочинні групування, рейди від ОЗУ, та інші особливо тяжкі злочини.

4.4 СБУ може вимагати своєю постановою виконання дій, передача інформації та інше, що передбачається законом.

4.5 Лідер СБУ може назначати людей у своїй фракції на посаду, маючи указ.

5. Зняття лідерів

5.1 Лідера державної структури можливо зняти по IC по рішенню верховного суду і якщо буде доведено, що лідер порушив три чи більше статті Кримінального кодексу.

5.2 Лідера державної структури можливо зняти у рамках розслідування корупції відділом НАБУ але кейс буде розглядати верховний суд та адміністрація.

1. Правила написання кейсів на кримінальні структури

1.1 Писати кейси на кримінальні структури можуть лише працівники підрозділу РОЗУ СБУ.

1.2 Кожен кейс має починатися з вступного рапорту (доказу), з якого і починається справа.
1.2.1 Перед відкриттям справи, вступний рапорт має бути розглянутий слідкуючим адміністратором.

1.3 Вступним доказом може бути:
- Порушення Кримінального Кодексу з боку представників угруповання (Пограбування людей, стрільба по держслужбовцям, тероризм тощо);
- Пограбування банку;
- Спроба відбити опечатку території титулу;
- Захоплення державної установи;
- Викрадення громадянина;
- Допит представника угруповання, у ході якого змогли дізнатись адрес організації та причетність допитаного до кримінального світу.
Примітка: заборонено навмисно приїжджати до титульного району угруповання для збору доказів. Приклад: стояти біла титулу і спостерігати за тим, що там відбувається.

1.4 Вступний доказ завжди має мати привʼязку до титульного району угруповання.
Уточнення: відео зі спостереження має мати заїзд обʼєкту на титульний район угруповання.

1.5 Усі докази мають супроводжуватися фіксуючою боди-камерою.
Примітка: Після збору доказів, позаштатний агент має по RP передати флешку з доказами агенту СБУ.

1.6 Доказ не може бути коротше ніж 30 секунд
Виняток: на відео видно початок і кінець ситуації. Примітка: доказ не може підвергатися відеомонтажу.

1.7 Після схвалення вступного доказу слідкуючою адміністрацією, СБУ має право відправити агента під прикриттям у кримінальну фракцію.

1.8 Хід роботи агента під прикриттям:
- Працевлаштування агента (підписання договору);
- Дізнатися назву угрупування;
- Дізнатися місце розташування складу і отримати звідти зброю або наркотики;
- Знайти зброю/наркотики у фракційних авто, або зафіксувати участь авто у незаконних діях;
- Зафіксувати одне масове порушення із списку 1.9.

1.9 Список можливих доказів у кримінальному середовищі:
- Пограбування банку
- Рейд бізнесу
- Викрадення людини
- Пограбування людей (2+ людей окрім агента)
- Відкриття вогню по держслужбовцям
- Масове порушення Кримінального Кодексу на титульному районі. (3+ людини).

1.10 Масове порушення завжди має мати привʼязку до титульного району угруповання.

1.11 Доказ де агент губить свідомість або він здійснює кримінальні дії - не приймаються.

1.12 Доказ може бути відхиленим через порушення правил серверу зі сторони автора.

2. Правила проведення облав на кримінальні структури

2.1 Облава проводиться тільки на територію, вказаному у постанові.

2.2 Заборонено вбивство людей на території облави без ІС причини.

2.3 Головна задача облави - затримати усіх осіб на території та обшукати всі транспортні засоби/склад організації, вказаної у постанові.

2.4 Після успішної облави зі складу організації вилучається 20% від нелегального вмісту.

2.5 Облава рахується успішною якщо:
- ОЗУ не приїхала відбивати рейд за 10 хвилин з початку облави та державні фракції встигли вилучити усі нелегальні предмети;
- ОЗУ фактично програла бій державним фракціям.

2.6 Заборонено проводити рейд за 30 хвилин до початку рейда бізнесу і 10 хвилин після.

2.7 Revenge Kill заборонено.

3. Правила для державних фракцій

3.1 Під час проведення облави, має бути фіксація хоча б від однієї особи.

3.2 Заборонено проводити облаву без ІС причини. Кейс та ордер має схвалити старша адміністрація.

3.3 Заборонено відкривати вогонь без попередження.
Виняток: відповідний вогонь з ціллю оборони.

3.4 Дозволено проводити облави з 13:00 до 23:00.

3.5 Після облави на угруповання, наступну облаву можна провести тільки через 5 днів.

3.6 Після успішної облави, відбувається поповнення лічильника на арешт лідера ОЗУ, [1/3] і т.д.

3.7 Після двух успішних облав на угруповання, для СБУ відкривається можливість написати кейс за фігуруванням лідера угруповання для його арешту (зняття).

3.8 Для того щоб, заарештувати лідера треба отримати його імʼя та прізвище на допиті старшого складу угруповання (лідер/заступник лідера).

3.9 Арешт лідера угруповання розглядається у верховному суді.

3.10 Заборонено зливати інформацію про підготовку облави.

1. Допит з використанням поліграфу

1.1 Допити з використанням поліграфу можуть проводити тільки працівники СБУ з метою збору необхідної інформації.

1.2 На допиті, працівники мають вести себе стримано, дотримуватись правил етикету та субординації.

1.3 Під час допиту заборонено: погрожувати, стріляти, бити, калічити та вбивати підозрюваного.

1.4 Заборонено запитувати однакові питання, змінюючи їх формулювання.

1.5 Кількість питань підозрюваному - 8. Час проведення допиту не має перевищувати 30-ти хвилин. Відлік починається з початку затримання.

1.6 Працівники СБУ зобовʼязані вести відеозапис усього допиту.

1.7 Допит має мати вагомі ІС причини описаних у правилах написання облав на кримінальні організації, у пункті 1.3.

1.8 Порядок проведення допиту:
- Доставити підозрюваного до штабу СБУ;
- Обшукати підозрюваного та вилучити нелегальні предмети;
- Завезти підозрюваного до кімнати для допиту;
- Відіграти підключення поліграфу до підозрюваного;
- Почати допит.

1.9 Кожне питання має починатися з фрази “питання перше…” і так далі.

1.10 Принцип роботи поліграфу:
Q - Людина, яка проводить допит.
A - Людина, яка відповідає на запитання.
[Q] Задає своє питання у текстовий або voice-чат. Наприклад: Ви продавали наркотики біля лікарні?
[A] Відповідає питання в текстовий або voice-чат. Приклад: Ні.
[Q] Здійснює перевірку через поліграф, використовуючи відігравання "/try Поліграф розпізнав брехню".
Приклад 1: Поліграф розпізнав брехню | Вдало.
Приклад 2: Поліграф розпізнав брехню | Невдало.
Якщо відігравання видасть результат "Вдало", то А повинен сказати правду. Якщо відігравання видасть результат "невдало", то Q повинен прийняти цю відповідь за правду.

2. Правила для підозрюваного

2.1 Якщо гравець потрапив на допит у ролі підозрюваного, він зобов'язаний грамотно відігравати РП і підкорятися вимогам співробітників СБУ.

2.2 Заборонено зниження в ранзі допитуваного перед допитом або під час допиту. Буде розглядатися як ухилення від РП.

2.3 Заборонено використання MG інформації, колективно знаходиться в Discord каналах з трансляцією екрану, заборонено підказувати будь-яку інформацію, що допитується, під час допиту.
Виняток: працівники СБУ мають право підказати інформацію у ООС чат.

2.4 Підозрюваний зобов'язаний давати виключно брехливі відповіді з метою зберегти інформацію про причетність до кримінальної діяльності.
Виняток: Виявлення брехні Поліграфом.

1. Загальні положення

1.1. Організоване злочинне угруповання (далі - ОЗУ) - злочинне співтовариство озброєних осіб, які займаються протизаконною діяльністю: організованим розбоєм, пограбуванням, продажем заборонених товарів. У кожного угруповання є своя зона впливу на бізнеси міста.

1.2. У ОЗУ дозволено блат. (Підвищення/зниження без звітів)

1.3. Склад ОЗУ може повалити лідера фракції за наявності ІС причини, схваленої Головним Слідкуючим за Crime.

1.4. Заборонено виставляти критерієм вступу до фракції наявність/відсутність військового квитка/ліцензій/мед.картки.

1.5. Адміністрація сервера в особі головного слідчого/головної адміністрації має право встановлювати будь-які правила та обмеження (в усній або письмовій формі на конкретну ситуацію), керуючись RP-моделлю сервера, для підтримки стабільної роботи фракції та щоб уникнути некоректного трактування задокументованих правил.

1.6. На сервері є Три ОЗУ:
1. Чорний Клин
2. Орден Незламних
3. Білі Хрести

2. Титульні райони

2.1. Заборонено ухилення від погоні на респаун будь-якої ОЗУ з метою позбутися поліцейської погоні.

2.2. Дозволено проганяти людей з території ОЗУ, RP шляхом.

2.3. Дозволено йти на респаун від погоні іншого кримінального угруповання.

2.4. Заборонено перебування на титульному районі іншої ОЗУ.
Виняток: "Захоплення титульного району", наявність союзних відносин.

3. Дипломатія

3.1. Наразі є 3 стадії дипломатії: Війна > Нейтралітет > Союз
Примітка: стадії дипломатії не можуть переходити через ступінь. Наприклад, з війни до союзу і навпаки.
Примітка 2: з початку строку лідера ОЗУ, усі дипломатичні відносини є нейтральними.

3.2. Оголосити війну можна в наступних випадках:
- Викрадення лідера або заступника вашого ОЗУ с подальшою вимогою викупу;
- Спроба поскаржитись до держ.органів на діяльність вашого ОЗУ;
- Перестрілка з членами вашого ОЗУ (3+ членів вашого ОЗУ постраждали);
- Захоплення вашого титулу.

3.3. Союз підписується по РП, шляхом зустрічі лідерів фракцій, та підписом союзу.
Примітка: розірвання союзу відбувається аналогічно.

3.4. В одному союзі може бути тільки 2 ОЗУ.
Виключення: дозвіл Старшої Адміністрації на створення союзу проти державних структур, проте треба мати вагома IC причина.

3.5. Про будь-які зміни в дипломатії необхідно повідомляти куратора фракції для внесення коригувань до таблиці Дипломатій.

4. Захоплення титульного району

4.1. Угруповання має право захопити титул іншої ОЗУ при наявності ІС причини.

4.2. Причини для захоплення титулу:
- ІС війна;
- Викрадення лідера або заступника вашого ОЗУ с подальшою вимогою викупу;
- Перестрілка з членами вашого ОЗУ (3+ членів вашого ОЗУ постраждали);
- Поразка у захисті бізнеса від рейду.
Примітка: захоплення титулу можна зробити після схвалення куратора фракції або ГС за краймом.

4.3. Захоплення титулу можна провести за 15:00 до 22:00.

4.4. Максимальна кількість гравців з боку нападу – 10 осіб.

4.5. Титул повинен утримуватись протягом 10 хвилин.

4.6. КД на напад на цю ж фракцію 3 дні.

4.7. Заборонені будь-які союзи.

4.8. Заборонено RК.

4.9. Заборонено пересування на автомобілях територією чужого титульного району.

4.10. У разі успішного 10 хвилинного утримання титулу атака отримує 10% грошових коштів з скарбниці фракції, що обороняється, на рахунок своєї фракції, і 10% загальної кількості матеріалів на склад.

5. Склад

5.1. Заборонено зливати склад ОЗУ. (Сливом вважається взяти більше, ніж дозволив лідер/заступник лідера.)

5.2. За підсумком успішного лідерського посту, лідер має право забрати собі лише 20% грошової скарбниці фракції / за дозволом ГС Крайму.

5.3. Заборонено продаж будь-якого спорядження та майна зі складу, без схвалення лідера та куратора фракції | розцінюється як злив складу.

5.4. За наявності явних факторів недоцільного використання ресурсів фракції, що не має явної фракційної мети у будь-якому форматі та вигляді, незалежно від схвалення старшин/лідера, адміністрація може видати покарання аж до Бану та Чорного списку Крайму.